Військові в Пісках розповідають про щоденні обстріли і небажання миру ворогом

Війна на Сході

Сьогодні вдень двоє українських військових дістали поранення під час ворожих обстрілів. Одного з воїнів, попри усі зусилля медиків, врятувати не вдалося. Загалом, упродовж доби бойовики відкривали вогонь понад півдесятка разів – стріляли біля Мар’їнки, Південного та Новоолександрівки, в районі Пісків, просто на Великдень, вибухали російські міни.

Тиша темною порою, викликає пришвидшене серцебиття у військових, бо є можливість прислухатись.  Нерви перетворюються на струну, кажуть бійці, коли головними, серед ночі, зненацька стають природні звуки. «Виходить, якщо по нас будуть вести нормальний вогонь 82-ми мінами, і в той момент може пойти навіть піхота», – каже військовослужбовець ЗСУ “Смайл”.

За таких обставин весь опорник перетворюється на суцільний слуховий апарат! Свої, на лінії вогню, не ходять, натомість, ворожі розвідники, цілком можуть підповзти. «Якщо бачу якісь рухи поблизу, звичайно я буду стріляти на ураження», – додає військовослужбовець ЗСУ “Гусак”.

Така тактика, не раз рятувала життя: і йому – й побратимам, каже “Єфрем”: «Пуля-«дура»! Вона можить залетіти рикошетом тебе дістати! В будь-який момент може тобі прилетіти».  

Навколо позицій, усе понівечене скалками й кулями. Та найбільша небезпека у тім, що кулі, гранати й міни зі сторони окупантів, летять геть непередбачувано. «Святковий» мінометний обстріл зафіксували військові і вчора. Ворожа атака розпочалась близько 11-ої. Без жодної стрілецької підготовку, тишу – зненацька розірвав перший вибух.

На самім початку війни, назва “Піски” не пропадала зі щоденного переліку фронтових зведень. Нині, інтенсивність боїв тут помітно зменшилась, але тихих днів, зізнається боєць “Базальт”, просто не буває! «Стрільба практично кожен день! З малого калібра до високого, забороненого Мінськими домовленостями! Ні разу такого не було, шоб повна тиша», – каже військовослужбовець ЗСУ.

Більшість тутешніх українських оборонців на передовій не вперше. Хлопці кажуть, порівняно з початком війни, ворог став агресивнішим! Нині, навмання, окупанти, майже не стріляють. Але й до миру – геть не прагнуть. «Мінометні обстріли! Хіба вони хотять миру? Не бачу! Так би, якби вони хотіли, то вони б уже не стріляли…», – переконує боєць.   

Тут, за кількасот метрів від міської смуги окупованого Донецька, щоденне правило виживання залишається незмінним від літа 2014, коли українські військові звільняли Піски. Воно одночасно: і страшне, і абсолютно зрозуміле! «Або я його, або він мене», – додає військовий.

Кореспондент Олександ Моторний.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *