Вода до Криму: навіщо півострову Північно-Кримський канал та чи можливе відновлення водопостачання

Події

Тим часом інша стихія – вода – чи, точніше, її відсутність – у Криму уже шостий рік поспіль не дає спокою окупантам. Без материка, тобто без України,  півострів стає пустельною землею. Особливо за останній рік.

Для Кремля майже одразу це стало не господарською проблемою, а серйозною політичною грою. Але чи збирається у неї грати офіційний Київ? Особливо після суспільного резонансу, який викликали висловлювання і голови фракції “Слуга народу” Давида Арахамії, і прем'єра Дениса Шмигаля  – про намір “подумати на цю тему”, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Шостий рік без дніпровської води. Ще кілька років і Крим справді стане таким, як був за радянської Росії. Величезною солоною пустелею з життям довкола військових баз.

Але якщо воду все ж пустити по каналу? На що готовий ворог, щоб вгамувати спрагу? І чи справді уже Київ готується напоїти дніпровською водою вкрадений півострів? Але навіть якщо уявити: чи залишиться живою ключова  артерія – Північно-Кримський канал?

“Канал перепливав в своєму житті кожне літо разів 30 туди-назад. Я ріс і жив біля нього”, – розповідає колишній керівник водного господарства та зрошування Криму Олександр Лієв.

За кілька років до окупації він керував усією водною господаркою півострова. Олексндр Лієв знає, скільки її треба. А, головне, звідки вона береться? Як і знає, що з нею стало за шість років окупації.

“У моєму рідному Армянську, на півночі Криму, ми воду завжди пили з крану. Найсмачніша вода в моєму житті. Зараз її пити не можна. І моє рідне місто потерпає від цієї проблеми”, – пояснює він.

Та не лише Армянськ, а й весь північ і центр Криму. Земля, з якої жили і на якій жили десятки тисяч людей – стає пустелею. А вода – солоною.

“В багатьох селах продаються будинки за півтори тисячі доларів, які до анексії коштували 10-15 тисяч. Населення більш-менш молоде і працездатне виїхало з цих районів”, – зазначає Лієв.

Ті, хто залишаються – показують, як останні роки в Криму виглядає найбільша іригаційна система Європи: “Канал заріс повністю. Все це ржавіє. Багато хто каже – цей канал вже не підлягає експлуатації”.

“Поема про море”. Романтична назва пропаганди. Цей фільм радянська влада звеліла зробити Олександру Довженку. Він помре у перший день зйомок… Стрічку завершать без нього. Стратегічна кінокартина про будівництво Каховської гідроелектростанції ввійде в історію. І вже звідси почнеться історія Північно-Кримського каналу.

Те, без чого Крим залишився б малозаселеним та слабородючим. А навіть сам задум збудувати Північно-Кримський канал без Каховського моря був би безглуздим. Але бетоном та металом, по якому потім пустять воду, Крим залізобетонно приєднають до материкової України.

“Були переселені десятки населених пунктів. Україна понесла величезні втрати площ ораних земель”, – каже експредставник президента України в Криму Борис Бабін.

Величезні втрати – це ще м'яко кажучи. Близько 400 тисяч гектарів. З ними під воду пішли сотні сіл, тисячі людських хат. “Совіти” втопили територію – розміром як дві держави Люксембург. Усе це – аби зволожити в Криму напівпустельні землі, що своєю площею майже вп'ятеро менші за затоплені родючі поля на Херсонщині.

Від цього там, де зараз окупований Красноперекопськ, вперше на півострів хлинула дніпровська вода по Північно-Кримському каналу. За першою водою в каналі – одразу тягнулися й люди. Населення швидко виросло вдвічі. Води стало стільки, що на колишній майже пустелі почав рости рис. 

“Крим приймав по Північно-Кримському каналу в рік 1 мільярд 300/1 мільярд 500 кубів води. З яких 750 мільйонів йшли саме на рис. Наявність 30 тисяч гектарів рисових чеків на півночі Криму обумовлює ще й екологічний стан Криму. Бо вода, яка витрачалася на рис, вона фільтрувалася в землю і в землі поповнювала підземні річки та артезіани”, – розповідає Лієв.  

І це була лише перша черга. Коли росіяни захопили Крим, Україна ще мала звершити третю і шукати гроші на четверту чергу. Але навіть так Північно-Кримський мав статус найбільшої іригаційної системи Європи. Довжиною в понад 400 кілометрів і з тисячою кілометрів дрібніших артерій, він тягнувся через весь Крим до Керчі.

І якщо вже завтра-післязавтра на рисові поля Херсонщини добереться дніпровська вода… То ні завтра, ні післязавтра цього не станеться в Криму. Окупанти наче у фільмі-катастрофі спостерігають, як пустеля повертає собі все відібране колись людиною.

“400 тисяч гектарів землі, на яких працювало майже півмільйона людей. Тобто разом з рисом це 430 тисяч гектарів. На яких працювало трошки більше, ніж 600 тисяч людей. Все це аграрна частина Криму”, – каже Лієв.

Це означає, що зараз пустелею знову стає все те, заради чого півстоліття тому назавжди поховали під водою грандіозні масштаби родючих земель Херсонщини. І такі наслідки – тільки початок…

“Зникнуло товарне тваринництво. Є певні проблеми для заводів пана Ф., які існують в Північному Криму. Крим ввійшов в п’ятирічку сухих часів. Тобто перші п’ять років анексії були відносно водними. Тому було відносно багато води у водосховищах в горах. І вони звідти перекидали воду на рівнини. Якраз через Північно-Кримський канал. Сьогодні води нема в Криму в горах. У цьому році водосховища пусті. Їм нема чого перекидати. Тому вони так шаленіють. Пішло засолення ґрунтів. Знизилися водні ґрунти. Починають сохнути посадки. Починає знищуватися ораний шар”, – пояснює Борис Бабін.

Тому спраглі окупанти особливо прицілюються сюди – український Таврійськ, що на Херсонщині. За кілька кілометрів те саме Каховське водосховище. Туди, за приблизно 100 кілометрів, анексований Крим. Ну, а вже тут – точно не помилишся – починається він, Північно-Кримський канал.

Вода подається і просто зараз. Незвично рано, через малосніжну зиму, серце Північно-Кримського каналу почало закачувати воду у свої артерії вже на початку березня. Але качає, правда… тільки для фермерів Херсонської області. Заява нового прем'єра про те, що без води страждають українські громадяни в Криму – викликала цілий скандал і шквал обговорення. Але професійний погляд на цю проблему виглядає зовсім інакше.

“Ось вода біжить. Яким чином її можна розділити? Щоб одна частина пішла на потреби людей. А інша – на потреби підприємств. Неможливо”, – зазначає начальник управління Північно-Кримського каналу Сергій Шевченко.

“Питні потреби в Криму можливо задовільнять без дніпровської води. Бо власної води в Криму приблизно 200 мільйонів кубів. А на питні потреби йде приблизно 100, 120 кубів. Єдине, наприклад, наявність води в Сімферополі не свідчить про наявність води в Первомайську. Тому ці переброски води для окупанта зараз є великою проблемою”, – наголошує Лієв.

Проблеми ворога – це наша перевага. Але ідея відновлення роботи каналу, якщо вона вже прозвучала на такому рівні, навряд була випадковою. Тому моє запитання до керівника цього тисячакілометрового монстра – просте. Якщо завтра поступить команда пустити воду – скільки кнопок треба натиснути? І де вони? 

“Ми технологічно не зможемо подати воду в Крим. Не зможемо, бо тут стоять два сигментних затвори. Висотою 6 і довжиною 12 метрів кожен. І кожен – по 12 тонн. Тут немає підйомників. Тобто електро-механічного устаткування, яке піднімає затвори. Це і унеможливлює підняти затвори. І далі ми побачимо, що тут стоять шадвори, які теж на випадок аварійної ситуації заблокували доступ води. Кожна шандора – вона 6 тонн. Тобто вони стоять наглухо”, – зазначає начальник другого відділення управління Північно-Кримського каналу Іван Біган.

Більше того. Директор цієї махіни чесно каже: він не знає – живий чи мертвий кримський канал в самому Криму. Бо це лиш здається: шлюз відкрив і вода тече. Насправді вздовж русла Кримського Каналу є гігантські помпові станції, які піднімають мільйони кубів води високо вгору. Це водосховища, куди доставляють дніпровську воду.  Є підземні тунелі. Є мости для води – так звані акведуки. Є гігантські труби, які здатні пропустити цю рукотворну ріку. Та що казати? Канал в одному місці навіть під річкою проклали. На 10 метровій глибині. І все це господарство обслуговували купа спеців і коштувало це Україні купу грошей. Що з цим всім зараз? І якщо навіть розбомбити літаками дамбу – вода просто заллє навколишню територію.

“Якщо каналу немає – сьогодні Крим буде величезною гирею на шиї росіян. Нехай висить…”, – вважає Борис Бабін.

Утім, сказати, що питання постачання води в окупований Крим закрито ми не можемо. Бо дізнались про можливість підійти до цієї проблеми з іншого боку .

“Підготовкою до подачі води слід вважати приватизацію Північно-Кримського каналу. Бо саме такі кроки дозволять піти чи приховати відповідальність тих конкретних посадовців, які будуть підписувати папірці”, – підкреслює Бабін.

Розмови про приватизацію каналу – чистої води правда. Це підтверджують і тут, в управлінні каналу. Але що таке “розмови” про долю дніпровської води для анексованого півострова – найкраще розумієш тут, за якісь сотні метрів від спраглого окупанта.

Та наразі, що називається “в сухому підсумку” – ми вияснили одне: “Крим не зможе прийняти воду, навіть якщо буде домовленість”.

Андрій Орляк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *