Спалений рай: пожежі у Чорнобильській зоні нанесли серйозних збитків тваринам та рослинам заповідника

Події

Чорнобильська зона палає вже майже місяць. Сотні пожежників ризикують своїми життями. Та є ті, про чиї життя багато хто і не думає. Вони змушені тікати від полум`я, шукати їжу на згарищах. Вони вмирають. 

Рись, коні Пржевальського, ведмідь, багато птахів. Унікальна популяція тварин, яка відродилась і розмножилась у Зоні відчуження. Чи вціліють ці червонокнижні тварини і чи виживуть, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Рай перетворився на пекло. Оаза дикої природи палає вже майже місяць. Відео ми знімали рівно рік тому. Дорогою до Чорнобиля на полі мирно пасуться крихітні коні Пржевальського. Що з ними тепер? І чи не втратили ми унікальну територію з червонокнижними рослинами і тваринами?

Рівно 34 роки тому весь світ завмер від жаху. Аварія на Чорнобильській атомній станції. Радіоактивний пил розлітається на тисячі кілометрів. Страх ще далі. Людина була вигнана з Чорнобильської зони.  Та виявилось  – навіть найстрашніше місце планети може стати раєм для природи. Достатньо забрати звідти тільки нас і у ліси й на поля довкола станції приходять ті, чиї сліди майже зникли з мапи світу.

“Це найбільший в Україні біосферний заповідник. Якщо брати тварин, близько сотні видів у нас – це ті, що належать до Червоної книги України. Це ведмідь, це рись, у вільному стані тут є кінь Пржевальського”, – розповідає зоолог Денис Вишневський.

Тоді ми ще не здогадувались. За рік чорнобильська зона знову буде у всіх на вустах. Червона і розпечена.

Це відео з фотопастки. Тварини проходять повз неї. Навіть заглядають ніби роблять селфі. Та вже за лічені хвилини перед об’єктивом замість милих звіряток з’являється вбивче сяйво. Пожежі точно знищують багато життів. І смерть тут вимірюють гектарами.

“Постраждало 11 тисяч гектарів заповідника. Це біля п’яти відсотків всього заповідника”, – розповів директор Чорнобильського радіаційного-екологічного біосферного заповідника Олександр Галущенко.

Бо ніхто не може точно порахувати, скільки тварин згоріло заживо, скільки задихнулись від диму. Винний у цьому найстрашніший звір  – людина.

“Там все повністю згоріло. Чорний ліс. Жодної тварини, навіть птахи не співають. Ми їздили по карті, де саме пожежі. У саму зону ми не заїхали. Воно спалахує просто на очах. Мабуть, хтось підпалює. Ось ми гасили. Там просто лежало колесо, яке палало. Смітник. Ну саме воно не загоряється. Не настільки спекотна весна, щоб саме запалало”, – вважає волонтерка Євгенія Прокопенко.

Ось ця довговолоса дівчина волонтер. Разом з командою вона кинулась у Чорнобиль рятувати тварин. Як стверджують екологи, великі тварини змогли втекти.

“Це копитні, це хижаки. Це птахи. Бо період гніздування ще не настав. Тому багато хто уникнув цього. Якщо казати про тварин малого розміру, комах, амфібій, рептилій, мишоподібні гризуни. Скоріше за все вони потрапили в безпосередню дію вогню. Я підкреслюю – безпосередню дію вогню – вони загинули”, – каже Вишневський.

Але біда ще й досі не скінчилася. Ці два білченяти скрутилися, наче інь та янь. Їх знайшли рятувальники, коли гасили пожежу. Прямо з гніздом передали до заповідника. А ті через волонтера Валерія відправили на лікування до Києва. Та це лише двоє, яких врятували.

Коли палала Австралія, всі ми співчували нещасним коалам. Тамтешні волонтери кинулися допомагати тваринам. Волонтерські загони скидали їжу з повітря, аби врятувати повільних тваринок. У нас про знищену екосистему, а по суті дім для велетенського числа істот говорять  в основному, як про вогонь, дим і радіацію. Та науковці кажуть – надія є.

“У нас немає повної інформації про ситуацію. Але є її розуміння. Коли приходиш на згарище, воно якесь клаптиками. Ділянка не згоріла. Поруч ділянка, де згоріло все вщент. Я розумію, що це виглядає досить драматично, те, що бачили. Але там немає тотального знищення. І це вже запас на відновлення….в середині літа ви вже побачите там щось нове”, – зазначають зоологи.

Працівники заповідника підгодовують тварин кормами із зимових запасів, а ще допомагають волонтери. Тут переконують – через три тижні крізь попіл проб’ється трава. Однак на відновлення лісів, підуть десятки років. Ми знову забрали у них дім. Але тварини все одно повернуться. Головне, щоб не повернулась людина.

Ніна Грушецька

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *