Національний протокол виживання: чому українці зазвичай тікають від проблем на дачі та городи

Події

Є в нас перевірений десятиліттям, унікальний національний протокол виживання. І звучить він приблизно так: за будь-якого погіршення ситуації – їдь в село чи на дачу, і сади город.

Голодні дев'яності перевірили  дієвість протоколу. Багато людей так зробили і цього разу. Комусь “набрид карантин  на поверсі”, комусь хочеться бути ближче до природи і погоди, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Від початку карантину Оля з донькою та мамою-пенсіонеркою тут, на дачі. Господар Андрій працює у Києві, навідується на вихідні.

“Дача для нас – це порятунок від міського життя, від шуму, від пилу, тут свіже повітря”, – каже киянка Ольга Мазалова.

А це родина Воронових-Ослюків у протилежному кінці від столиці – за 60 кілометрів у  бік Житомира. Тато, мама, троє дітей і бабуся виїхали на карантин із міської квартири до села Грузьке, де колись купили будинок під дачу.

“Мені тиждень на дачі вже був в тягость. Мені дуже хотілося назад. А коли приїхали сюди, ну мені потрошку почало подобатись. Ну по-перше, я чітко розумію, що було б, якби я залишилася в Києві з трьома дітьми в замкненій квартирі”, – розповідає Анна Воронова.

І батьки, і діти щодня у роботі – і біля землі, і за фахом. Тато дистанційно виконує свої професійні функції, мама – свої. Школярки Злата і Ярослава вчаться онлайн. А наймолодший член сім’ї ганяє сусідських курочок.

Дівчатка мають більш шляхетну місію – садять розсаду. Бабуся Ніна навіть не уявляла, що так полюбить поратися на землі.

Зараз у пані Ніни, як і мільйонів інших українських дачників, головна проблема – волохата оленка. Дуже небезпечний шкідник для фруктового цвіту.

“Отрути жодні її не беруть, вона час від часу з'являється. Випадково поставили блакитні відра і волохата оленка лізе на блакитний колір”, – розповідає жінка.

Ця родина не знає, наскільки довго затримається у селі. На всяк випадок домовилися із сусідами разом садити картоплю. Тепер дачний город – це не просто екопродукт, а ще й подушка безпеки для купи українців.

Катерині Петровні Петрусь за 80, і вона замовила тракторець зорати город за хатою. На вигляд ця жінка типова сільська бабуся. Хоча по факту дачниця, бо формально зареєстрована у столичній квартирі. У рідному селі Крехаєві на карантині.

На дачі переїжджають не лише, ті хто їх має.

“Заміська нерухомість в березні, особливо в другій половині продемонструвала ажіотажний попит”, – зазначає експертка з нерухомості Вікторія Берещак-Нікитенко.

Орендувати сучасний будинок у передмісті Києва коштує від однієї тисячі доларів на місяць. На преміальне житло ціни доходять до $20 тисяч. Найчастіше таке житло хочуть орендувати на 1-2 місяці, щоб пересидіти карантин. Однак господарям вигідніше здавати будинки на довший термін. Тому надійніше шукати тимчасову дачу за прийнятну ціну через знайомих і подалі від міста.

“Якщо ви готові поїхати віддалено від столиці, можете цілком розраховувати на недорогу дачку на кілька місяців. Щодо того, щоб домовитися на місяць-два, вам точно треба шукати будинок серед знайомих, так званий вау-ефект, або сарафанне радіо, коли хтось здає і шукає надійних людей”, – пояснює експертка.

Родина Котиків із київського мікрорайону Райдужний замість хатинки купили ділянку, щоб будуватися. До будинку ще далеко, лише фундамент залили, але город вже копають. Перукар Ганна, водій Костянтин і школярка Даша саджають картоплю чи не вперше.

Вчені довели, що у часи лихоліть саджання було стратегією виживання для українців.

“Люди прагнуть зменшити оту загрозу, яка незрозуміла, дотикаючись, доторкаючись до землі, до чогось живого, до божого творіння”, – пояснює етнологиня Галина Бондаренко.

Схоже, за пандемії коронавірусу ця стратегія спрацьовує на городах українців на сто відсотків. Руслана Писанка зі своїм чоловіком Ігорем карантинять на дачі у Гореничах під Києвом. Городина їх і рятує, і тішить, і тримає у формі.

“Люди добрі! Життя прекрасне. Це головний лозунг на карантині і без карантину”, – каже акторка.

Інна  Антонюк переїхала з чоловіком до села з Тернополя. Про дачне життя розповідає усім на своєму ютуб-каналі “Моє подвір’я”. Один із лайфхаків від тернополянки – як підживлювати молоду розсаду.

Студентка Ірина Маньківська дистанційно навчається у столичному вузі з батьківської дачі на Черкащині. Каже, що робота на городі веселить і гуртує родину. І радить усім садити полуницю лише так, як зробили це Маньківські.

“Полуницю ми посадили в агроволокні, і від цього немає бур’яну і росте вона швидше”, – розповідає вона.

Карантин мине, а урожай залишиться.

Костянтин Грубич

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *