Запасів вистачає на півтора місяця: український бізнес просить у влади допомоги, щоб не створити хвилю безробітних

Економіка

Карантин вбиває. Так кажуть бізнесмени, які ще півтора місяці тому тримали модні бари, ресторани, та заробляли у сфері послуг. Власники підприємств, які давали роботу тисячам українців, сьогодні стоять перед вибором – поборотися ще чи закритись, звільнивши весь персонал.

Скільки ще витримає малий та середній бізнес. І чи існує тут хоча б мінімальна подушка безпеки, яка відтягне цунамі банкрутств, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Досі важко повірити, що Хрещатик може бути таким – сірим, порожнім та тихим. Тут – в кожному вікні до карантину був якщо не магазин, то офіс. Тут працювали тисячі людей. Зараз 70% з них  – фактичні безробітні. Яких розповсюдження вірусу тривожить набагато менше, ніж виживання. І кожен із них може розраховувати лише на одне.

Для співвласника креативної агенції Дмитра це вже третя криза і він намагається випромінювати оптимізм.  Утім в упаковці своїх колишніх успіхів в картонні коробки – не надто багато радості.

“У цілому 80% клієнтів переглянули свої бюджети на рекламу. Ми зараз переїздимо в нікуди, всі меблі і техніку ми перевозимо на склад. А працюємо у віддаленому режимі”, – каже він.

Щоб не звільнити жодного зі своїх 15 співробітників Дмитро був змушений скоротити всім зарплати на 30%. А ще – почати працювати по іншому.

“Треба бути проактивним. Працювати більше. Братися за такі проєкти, за які ти б не взявся ще півроку тому. Ми бачимо, що на кілька місяців запас міцності в нас є. І ми за досвідом попередніх криз розуміємо, що це той період, коли ситуація почне змінюватися. І буде якийсь позитив”, – пояснює Дмитро.

Економіст Анатолій Амелін налаштований більш категорично.  Кілька місяців – це крайній термін, який зможе тримати карантин український бізнес.

“Напевно близько півтора місяця – це максимум, який може собі дозволити Україна. І то, коли ми говоримо про півтора місяця, бізнес потрібно потім запускати і потрібно мати оборотний капітал для його запуску. Те, що бізнес може протриматися півтора місяця, не означає що, він може через півтора місяця вижити”,- вважає експерт.

30% компаній здолають ці місяці з найбільшими втратами і навіть банкрутствами. Це стосується барів, ресторанів, готелів та всього іншого у сфері обслуговування. Де зараз без роботи – у відпустках за власний рахунок – опинилися десятки тисяч працівників.

Генеральна директорка мережі барів Тата Кеплер сидить за стійкою порожнього бару, який до цього ніколи порожнім не був. Бари ніяк не можуть переорієнтуватися на доставку – адже алкоголь – підакцизний товар. Доводиться просто зупинитися.

“Ми нікого не звільнили. Найголовніша наша мета – зберегти команду. Ми виплатили в березні за відпрацьований час, а потім просто взяли грошей і роздали хлопцям карантинні просто щоб хоч якось їх підтримати”, – пояснює вона.

Найцікавіше в розповіді Тати – про оренду. Три тижні тому парламент ухвалив закон, яким дозволив не сплачувати оренду в період карантину тим, хто не може користуватися приміщеннями. Але потім в цей закон внесли зміни. І тепер вже не все так просто.

“Схема така – тобі для того щоб домовитися з орендодавцем про зменшення ціни за оренду на карантині потрібно за законом взяти довідку про форс-мажор. Для того, щоб взяти довідку про форс-мажор, ти повинен заплатити за довідку про форс-мажор гроші. За  кожним конкретним договором – від 3, 5 до 10 тисяч гривень”, – зазначає Кеплер.

Ось сайт торгово-промислової палати – недержавної та неприбуткової організації, яка мала б займатися підтримкою бізнесу. Проте другим пунктом в меню сайту – форс-мажор. Обставини непереборної сили, що не дають підприємству виконувати зобов’язання за договорами. Виявляється, неприбуткова організація довідки про форс-мажор сьогодні продає. На сайті є навіть калькулятор – можете порахувати, скільки коштуватиме ваше виправдання.

“Ти і так тонеш – і тобі по суті потрібні документальні докази того, що ти тонеш, за які ти повинен заплатити гроші. Це повний абсурд. Це абсолютний абсурд”, – вважає жінка.

За кордоном держави намагаються підтримати приватних підприємців – кожна з країн ЄС виділила десятки чи навіть сотні мільярдів на допомогу бізнесу. Десь це – зменшення податків, десь – адресна фінансова допомога. Як в Німеччині.

Нателла Бабухадія працює в Німеччині косметологом 21 рік. За останній місяць потік клієнтів скоротився з 4 на день до кількох на тиждень. Утім Німеччина надає кожному постраждалому від пандемії підприємцю певну суму – щоб той уник банкрутства.

“Ті люди, які працюють самі на себе, – як я – або у них є до 5 працівників – вони отримують 9 тисяч – це одноразово. Ті люди, у яких від 5 до 10 працівників, отримують 12,5 тис. І ті, у кого до 20 працівників, – отримують 25 тисяч. Це, чесно кажучи, крапля в морі”, – каже жінка.

Ці кошти не потрібно повертати – але за них не можна купувати одяг чи особисті речі. Утім цих грошей, каже Нателла, вистачило не всім.

“Вчора ця вся історія чи то закрилася назавжди, чи призупинилася. – з'явилися якісь непорядні люди і почали знімати гроші на якісь підставні фірми”, – розповіла вона.

За кожною із цих історій – не лише приватний бізнес, а людська драма. Яка в кінцевому рахунку виливається в можливість мільйонів людей сьогодні купити їжу і прогодувати власні сім’ї. Економісти стверджують – державі вигідніше підтримувати бізнес у вимушеній комі, ніж потім роками годувати армію безробітних.

“Нам люди, які працюють, набагато вигідніші, ніж люди, які отримують допомогу з бюджету. Тому головна турбота держави – це створення програми, яка буде стимулювати створення робочих місць для стимулювання економіки”, – вважає економіст Амелін.

“Я б хотіла від держави хоч якусь схему допомоги. Допомоги немає жодної. Не маєте наміру звертатися до нас ще: ми всі зникнемо, ми всі закриємось, і нічим буде наповнювати цю скарбницю”, – зазначає Кеплер.

Але чіткої програми допомоги не існує. Її обіцяють лише на початку травня. Коли тисячам приватних підприємств допомагати буде пізно. А центри зайнятості виплачуватимуть мільярди з держбюджету безробітним.

Ці півтора-два місяці будуть дуже важкими – для багатьох катастрофічними. Але будь-яка криза колись завершиться. Епідемічна теж. От тільки що далі – після неї? Якщо зараз про це не подбати, то Хрещатик лякатиме порожністю дуже довго. 

Станіслав Ясинський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *